Свідками несподіваного гучного скандалу стали днями численні гості та журналісти, прибулі до столичного Будинку вчених на першу урочисту презентацію Інституту наукового прогнозування. Тутешня директриса Галина Стрижак, немов той унтер Пришибеєв, гасала розлючена по сходах з заяложеними, до болі знайомими вигуками : “Усім негайно розійтися – нічого не буде!” Причому, як згодом з”ясувалося, великі барвисті об”яви щодо самого заходу (заздалегідь, до речі, спланованого і до того ж вчасно оплаченого!) вона позривала зі стендів навіть іще раніше – аби, упаси господь, ніхто випадково не проникнувся цим клятим прогностичним духом. Що ж викликало таку неадекватну реакцію місцевої можновладки? Ви можете не повірити, але практично ница дрібничка: те, що оренду великої зали оплатила відома в Україні громадська організація “Єдина Родина”. Здавалося б, якщо в наших вічно злидарюючих науковців з”явилася хоч якась маломальська кошторисна підтримка – то цьому факту варто лиш щиро радіти!.. Проте, як казав поет, воістину жіноча сутність незбагненна. А од себе додамо – і логіка: бо “раз замішана партія – значить точно, хитруни, копають уже під майбутні президентські вибори…” А відтак – NO PASARAN !!!Тож ізрештою лише авральне втручання керівників Київської міської держадміністрації дозволило, хоч і в порядком уже поріділому складі (не кажучи, звісно, про геть зіпсований настрій), розпочати ці “урочистості”.

За існуючою в інтелігентних колах традицією перше слово надано було старійшині нашого академічного корпусу – генетику, лауреату Державної премії України В.А.Кордюму. Причому, як невдовзі виявилося, головна ідея його доповіді - щодо цілком назрілої вже нині необхідності нелінійного моделювання майбутнього – надалі знайшла свій відгук і в виступах інших промовців. Серед них – академік АМНУ Любомир Пиріг, відомий вітчизняний демограф Володимир Войтенко, директор Інституту іммунобіотехнологій Микола Співак, академік МАБЕТ Юрій Батулін тощо. Народний депутат України О.М.Ржавський теж викроїв у своєму щільному графіку вільну хвильку, аби поділитися з шанованою науковою громадою власними роздумами про перспективний перебіг подій у світовій економіці. А професор Державного інституту штучного інтелекту В.О.Ященко (він же, до речі, і Голосіївський отаман Українського реєстрового козацтва) наголосив, що без піднесення духовного рівня нашого населення – і перш за все молоді – годі й плекати надії на краще. Тож заключні слова ведучої церемонії дуже, як на мене, влучно сконцентрували думки більшості з присутніх у залі: “Будь-який поважаючий себе громадянин, надто ж учений, навряд чи зі спокійною совістю погодиться з тезою про наскрізну детермінованість усього сущого, а неодмінно по мірі сил спробує-таки хоч щось змінити в цьому безладному броунівському русі. І, вочевидь, не дарма - попри всі навіть апокаліптичні прогнози - ми з вами тут зібралися. Бо привселюдно мусимо довести, що в нашої земної цивілізації є шанс і право на існування!

Ох, якби ще ці віщі рядки та й дійшли коли-небудь до свідомості окремих твердолобих бюрократів!..

Сергій Красюк

(журнал «Наука і суспільство» №7-8 за 2004 р.
та
парламентська газета «Голос України»)